Я живу сама, чоловіка поховала у 2018 році, а дітки поїхали. До війни жили добре, працювали, було здоров'я, а зараз війна дала своє.

У перший день війни я була в Луганську. Рвалися снаряди. Це мені дуже запам'яталося. Ми з чоловіком знаходилися вдома, а воно летіло, сяяло, тріщало. Особливо страшно було ночами. Одного разу снаряд упав неподалік нашого будинку.

Коли згадую про ті зміни, що сталися з нами через війну, тільки плачу. Стало дуже тяжко жити. Пенсії невеликі. Мені хочеться забути, але не виходить.

Під час війни я отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Зараз благодійна організація взяла наді мною шефство, і мені приносять побутову хімію, порошок, зубну пасту. Під час військових дій нічого не було. Коли давали продуктові пакети, ми якось вижили. І досі не живемо, а виживаємо.

Бог мене милував, у мене в будинку було пошкоджено лише дві цеглини. Поки що все ціле.

Дуже хочу, щоб настав мир і люди стали жити спокійніше. Щоб більше ніколи не поверталася війна і всі почувалися спокійно і не думали, що може статися щось погане.