Тетяна Петрівна покинула рідне місто через два тижні після початку повномасштабної війни. Її діти роз’їхалися у різні боки, а сама героїня живе в онуки. Через обстріли всі речі жінки залишилися вдома, виїхала лише в капцях й халаті. Дорогою з Гуляйполя сильне враження на неї справили руйнування рідних місць.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
