Хименко Єлизавета, учениця 8 класу Комунального закладу "Хоробицький ліцей" Городнянської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мура Оксана Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Триває клята війна... Щодня повітряні тривоги, вибухи, сльози, смерть… Душу й серце України оповив якийсь безкінечний морок… Кожен українець мріє про мир. Щовечора, засинаючи, прошу Бога про допомогу Україні… Люди кажуть: «Ми хочемо миру». Для кожного слово «мир» означає водночас щось своє і щось спільне для всіх.

Для мене – це коли в країні більше не буде чутно вибухів, повітряних тривог, не будуть літати ракети і шахеди, не гинутимуть цивільні й військові, і ми нарешті зможемо ходити до школи, як раніше. Невже це так багато, Боже?

Звісно, війна закінчиться! Я знаю, що наші захисники докладають для цього неймовірних зусиль. За це їм дякую щодня. Розвіється морок війни – і Україна дихатиме вільно, підніме голову і радітиме сонцю, небу, щасливому дитячому сміху…

Батьківщину в майбутньому я бачу вже повністю розмінованою та відбудованою, ще кращою, ніж до війни. Повертатимуться всі, хто виїхав за кордон. Люди радітимуть новому життю, плануватимуть відпочинок у Криму, нашому – українському. Діти спокійно гратимуться на дитячих майданчиках.

Але всі ще довго пам’ятатимуть, що довелося пережити під час війни. Я і дітям своїм, й онукам розповідатиму про тяжкі тижні окупації і ненависть до російських загарбників. Україна стане сильною – і більше ніяка наволоч не наважиться порушити наше мирне життя!

Чекаю закінчення війни дуже-дуже! Це мрія всіх українців: і дітей, і дорослих. Коли настане мир, здається, почну кричати від радості! Відразу зателефоную родичам, які за кордоном і давно мріють приїхати в Україну. Мама каже, що я ніби стала дорослою після початку війни.

Так, швидше хочу вирости – і стати лікарем-хірургом, щоб рятувати людей, повертати їм надію і віру в майбутнє. Особливо мене турбують наші воїни-кіборги, які, захищаючи нашу країну, втратили кінцівки. Я навчусь повертати їх до повноцінного життя. Нехай вони відчують нашу шану і подяку за врятовану Україну і наше майбутнє. А воно, я в це вірю, буде радісне і мирне!