"Думаю, все в Україні буде добре"

О пів на десяту ранку. Перед овочевими рядами ринку – кіоск, де можна випити чаю, кави чи прохолодних напоїв. У віконці дівчина. Її звучить Тетяна. Рік тому вона повернулася до Херсона з Польщі. За її спостереженнями, всупереч постійним обстрілам, місто потроху оживає. Торік, коли вона тільки сюди приїхала, людей було небагато. А зараз можна потрапити навіть у невеличкий затор. Попри те, що обстріли посилилися, на думку Тетяни, херсонці до всього вже звикли, хоча це викликання для них і небезпечне. Справді. Тривожна сирена перекриває гул машини і громадського транспорту. Утім, нікого це не зупиняє. Триває жвава торгівля. Матеріал медіаплатформи « Вгору ».

Пішоходи поспішають перейти дорогу і прямують туди, де, як на перському базарі, красуються ароматні жовтобоки дині й пузаті, понад 10 кг, херсонські кавуни. Тут торгує Ширалі. Шіралі приїхав з Узбекистану майже тридцять років тому, у 1996. Він об'єднаний з українкою. Відколи відправив близьких у безпечну Німеччину, залишається в місті сам.

Весь товар у Шіралі свій. У мирні часи його родина окрім динь та кавунів вирощувала й чимало різних овочів. Їх возили на ринок у Великих Копанях, відправляли вантажівками до Києва, Івано-Франківська. Але після повномасштабного вторгнення все змінилося.

Баштан у нас тут недалеко. Раніше був на тому березі, а зараз у Музиківці. Люди є, є торгівля. Але ж усіх одно людей стало менше. Вже тиждень не можу розпродати свій товар. Дуже багато змінилося. У людей немає настрою. Они почти не смеются – розповідає чоловік.

Утім, зазначає, що херсонці стали важко дружнішими, ніж до війни. І попри все, тримаються й підтримують одного, допомагають чим можуть. Після того, як розпродати товар, Шіралі планує їхати на Захід України по картоплю, бо та, що продається на ринку, коштує недешево, десь 25 гривень.

На Заході картопля по 6-7 гривень. Якщо поїду туди, пережену сюди фуру, то поставлю ціну 12, а не 25. Є люди, які взагалі нічого не отримують (мова про гроші). Ось два-три роки так живуть. Я тут сиджу. Кожного перехожого в цьому місці знаю, – емоційно розповідає Ширалі.

Вінує згадку: коли переїхав в Україну й оселився в Херсоні, думав, що потрапив до раю. Настільки тут було добре. Але він і зараз переконаний, що місто обов'язково відновиться після перемоги. А віри в перемогу у Ширалі не віднімеш. Він впевнено каже:

Я думаю, переживемо все. Найголовніше – мотивація. Не падати духом. Думаю, все буде в Україні добре.