З початку війни Тарас не перестає захоплюватись найкращими проявами людяності українців           

Вранці я йшов на маршрутку, щоб  їхати на роботу,  коли почув гучний гуркіт. Раз, ще раз! Гадав, що то на шосе фура перекинулась. А то орки атакували наш аеропорт у Дніпрі. Вже коли я їхав, зателефонував колега і сказав: «Їдь додому, керівництво зв'яжеться з тобою трохи згодом».

Пам’ятаю паніку перших днів - забіги по магазинах, скупку продуктів. Шокував масштаб і трагедія руйнувань у Харкові, Києві, Маріуполі. Це не вкладалося у голові! Перемикатися і відволікатися від темних думок допомогала моя родина і моє хобі. 

Моя родина, Слава Господу, не стикалась з гуманітарною кризою. А от нервові зриви, стреси були. До глибини душі вразила патріотична творчість людей.

Кліп Pink Floyd «Червона калина», Вакарчука «Місто Марії» - як чую, проймає аж до сліз.

Притула - красень, просто послухати про роботу його фонду - вже підіймає настрій.

Я працюю інженером в метеослужбі. Може, прийдеться міняти роботу, або знайти щось додаткове.           

За декілька днів до початку війни я придбав в інтернеті поштові марки. Тобто - сплатив продавцю, і почалась війна. Пише продавець: «Що будемо робити? Як закриваємо угоду?» Я кажу: «Друже, у тебе і у мене зараз дуже багато буде справ. Давай уже все - після війни. Слава Україні». Минуло більше місяця, і мені зателефонував незнайомий номер: «Ви у мене перед війною купили поштові марки. Я їх вивіз з собою з Мелітополя. Я двічі був під російською окупацією, зараз виїхав на підконтрольну територію. То як висилати? Новою поштою, або Укрпоштою?» Я тоді заплакав. Мені вислали поштові марки, вони в моєї колекції, в альбомі. Їх вивіз волонтер.