Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ольга Володимирівна Дегтярьова

«Думали, повоюють місяць-два, а до першого вересня все й закінчиться»

переглядів: 669

У нас батьки займалися полуницею, і в кінці травня – на початку червня 2014 року я приїхала до них. Потрібно було допомогти зібрати урожай. Я взяла відпустку і приїхала в чому була, без речей. Узяла сумочку, паспорт, документи. А 11-го числа тут почалися ці дії. Ставало все гірше й гірше.

Невістка з братом перебували в Луганську. Пізніше вона влаштовувала племінницю у родичів в Краснодарі. Адже ніхто не думав, що все затягнеться надовго. Думали, повоюють місяць-два, а до першого вересня все й закінчиться.

Я за фахом технолог швейної промисловості, у мене в Луганську залишилося обладнання, встигла прихопити з собою лише оверлок, тому що він був переносний. А стаціонарна машина так і залишилася там. Ні заробітку, ні теплого одягу не було. Це був 2014 рік. Почалися фінансові труднощі. Мама без пенсії, накопичення закінчувалися. Вижили за рахунок своїх продуктів та заготівель.

Військові дії бачили на власні очі. Все летіло над нашими головами, ось воно свистить та думаєш: «Пролетить повз або впаде на село?» Наш будинок не постраждав, але у сусідів у городі впали три міни або снаряди – вилетіло все скло. У них і дах побило уламками. Як нас не зачепило... У мене тільки в літній кухні вилетіла сторона. Нас Бог відвів. У нас по вулиці якщо дивитися, то залізні ворота стоять, як друшляк. Були побиті паркани, шифер.

Коли вибухнуло, нашу хату не зачепило. Ось у сусідів, у яких теж вибухнуло на городі, немає ні даху, ні вікон. А в сусідів з іншого боку в хаті впала одна стіна. Дуже багато будинків постраждало.

До 2016 року було складно, але потім все трохи втихомирилося. Зараз такої сильної небезпеки немає. Але періодично чую вибухи. Адже ми не знаємо, чи то щось розміновують,  чи то вчення, чи то...

Про що мрію? Мої мрії розбиваються об реальність. Тому що я розумію: того, що було до війни, у тому ж вигляді вже не буде. Справа навіть не в самому світі, ми змінилися. І ситуація в корені змінилася, тому що і Луганськ не той. І якщо повертатися, то вже не буде того життя, яке було. Тому не знаю, про що я мрію.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Луганськ 2014 Текст Історії мирних жінки переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій