«Думав, що їду на кілька тижнів, але виявилося на сім років»

«Війна для мене – це ...»

... це горе, сльози, смерть. Війна нагадує кинутий у воду камінь – і розходяться кола. Війна створює ланцюжок подій за принципом ефекту доміно, які впливають на життя людини. Вона може призвести до розпаду сім’ї, до конфліктів між батьками й дітьми, чоловік може бути змушений імігрувати.

Коли для вас почалася війна на Донбасі?

У квітні 2014 року, коли був захоплений Слов’янськ.

Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?

Намагалися зрозуміти, коли це все закінчиться.

Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?

Відчуття тривоги, присутність постійного страху.

Якою була найважливіша подія цієї війни для вас?

Це був кінець серпня – початок вересня 2014 року. Саме тоді я зрозумів, що це надовго, і довелося виїхати далеко від будинку.

Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?

Для мене такими подіями стали постійні переїзди й відчуття «життя одним днем».

Ви переїжджали внаслідок війни. Як це було?

Мій перший переїзд був із Донецька до Маріуполя 18 липня 2014 року. Я думав, що їду на кілька тижнів, але виявилося на сім років.

Надалі довелося поїздити Україною. Жив у свій час разом із сім’єю в Миколаївській області, потім в самому Миколаєві, а потім повернувся до Маріуполя. Відтоді живу тут.

Ми з Донецька до Маріуполя переїжджали в літніх речах, оскільки думали, що це все триватиме не більше трьох тижнів. Виїхали в літніх шльопанцях. З Маріуполя до Миколаєва я виїхав теж без нічого, тому що всі речі залишилися в Донецьку, і я за ними не повертався відтоді. А там після приїзду нам допомагали люди одягом.

Справа в тому, що в мене велика сім’я, четверо дітей. Частину речей нам вислали родичі з Донецька. Після повторного переїзду до Маріуполя ми міняли місце проживання чотири рази, тому що життя на знімних квартирах – це теж нестабільність. Господиня чи господар може сказати, що обставини змінилися й потрібно з’їжджати.

Такий кочовий спосіб життя дався мені дуже нелегко. Одна справа, коли ти один, і зовсім інша справа, коли ти із сім’єю. Це — шестеро людей. Ти постійно на валізах. Це досить-таки проблематично.

Чи плануєте повертатися додому, коли війна закінчиться?

Я планую повернутися в Донецьк, напевно, коли виростуть мої діти. Але тут є кілька моментів. По-перше, коли війна закінчиться, а другий момент, як вона закінчиться.

Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут?

Війна загострила питання безпеки. У 2014 році ми виїхали з Донецька, зі Східного мікрорайону. Я жив саме в тому дворі, який був обстріляний у січні 2015 року. Тобто через півроку, живучи в Миколаївській області, я побачив відео і фото обстрілу Східного, саме того будинку, в якому я жив раніше. Поруч із будинком були руйнування і там були жертви. Питання безпеки нікуди не поділося з початку війни.

Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?

Зараз ні, не відчуваю. Те, що я бачу і чую в новинах, не сприяє зниженню рівня небезпеки, оскільки можлива загроза великої війни. Відчуття тривоги зберігається.

Що заважає?

Мені б допомогли реальні кроки з врегулювання конфлікту. Наприклад, якби було перемир’я протягом тривалого часу, якби почали прийматися рішення про повернення до мирного життя, це вплинуло б на почуття безпеки. А поки цього немає, почуття небезпеки зберігається.

Про що ви мрієте?

Мрію розвиватися далі, щоб проблеми та складнощі використовувати як досвід на благо для подальшого розвитку. Щастя – це коли в моїй родині й навколо мене все добре.

Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?

Я переглянув свої життєві цінності. Те, що здавалося важливим до війни, виявилося взагалі несуттєвим, а деякі речі, які здавалися самі собою зрозумілими, вийшли на перший план.

Чи отримували ви або члени вашої сім’ї гуманітарну допомогу раніше?

Звичайно, наша сім’я отримувала таку допомогу. Першу допомогу я отримав влітку 2014 року в Маріуполі, а останню буду забирати наступного тижня. Мені зателефонували з однієї організації та запропонували її забрати.

Яку роль ця гуманітарна допомога відіграла для вас і вашої родини?

Це було пов’язано з певним періодом війни. Якщо брати літо 2014 року, це був серпень, і допомога була від Фонду Ріната Ахметова. Вона нам дуже сильно допомогла, тому що в нас майже не було речей, ми приїхали в літніх речах у Маріуполь.

Надалі, коли ми жили в Миколаївській області й Миколаєві, ми отримували фінансову допомогу від MOM. Потім у Миколаєві нам допоміг Червоний Хрест із зимовими речами, такими як спальний матрац, нагрівач. Також допомагав «Карітас», коли ми приїхали до Маріуполя, і зокрема наступного тижня отримуватиму допомогу від цієї організації.

У Маріуполі ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова й Червоного Хреста. Аж до 2017-2018 року нам надавали дуже істотну підтримку. Потім все стало нормально.