Я була дома. Прокинулась і почала збирати своїх дітей до школи. Раптом мені подзвонила дружина мого брата і сказала, що почалась війна, що на нас напала росія. Я декілька разів перепитала, тому що не могла в це повірити. Але потім пролунали сильні вибухи (це був чорнобаївський аеропорт)

Коли ми приїхали до села, через делька днів зникло світло, вода, і майже не було опалення. Через деякий час, я з дітьми повернулась в Херсон додому, хоча там було і світло, і вода, але не було продуктів. Коли були в селі і не було води, то ми ходили далеко до криниці, й тягли воду в хату. З поверненням до Херсону ми зіштовхнулися з нестачею продуктів. Ходила шукала по місту, що знаходила - купувала за велікі гроші.

Моя родина - це я та двоє дітей. З братом та мамою своєю не спілкуюся, вони поїхали за кордон, стосунки зіпсувалися ще більше, ніж раніше. Зараз не процюю, не можу знайти роботу на неповний робочий день. До війни в мене була хороша робота, я добре заробляла. Працювала мерчиндайзером. Я все залишила в Херсоні, коли виїжали, узяла речі на себе та дітей. Зараз перебуваємо в Одесі, облаштовуємося з початку.