Мені 74 роки. Ми з дружиною жили в місті Попасна Луганської області. Дружина померла чотири місяці тому. Я живу в Павлограді. До мене іноді приїздить син.
Я ще за тиждень до початку війни здогадався, що вона неминуча, бо бачив по телебаченню виступ путіна. 24 лютого почалися обстріли.
Дружина дуже злякалася. Через це погіршилося здоров’я. Вона лежала у лікарні. Потім ми виїхали в Костянтинівку до сестри. Вона теж хвора, тому ми не хотіли обтяжувати її. Так опинилися в Павлограді.
Син з невісткою втратили квартиру, а я – будинок. Навіть усі прибудови розбиті. Снаряд упав прямо перед будинком – вилетіли вікна й двері. Мріяв після виходу на пенсію невеликий садочок посадити, розбити виноградник, городом займатися. А тепер відчуваю себе безхатьком. Коли скінчиться війна, хочу поїхати подивитися: може, хоч щось залишилося.
