«Дров узяти ніде: посадки заміновані, а купити вугілля дорого»

Ми разом майже 60 років і пережили чимало труднощів.

Зараз живемо за три кілометри від лінії розмежування, у нас в селі залишилося всього десять житлових будинків.

Разом із війною в сім'ю прийшла ще одна біда – у Тамари Григорівни виявили онкологію. Завдяки успішній операції та підтримці близьких вона вижила.

Я допомагаю, усе роблю сам на городі. До війни ми тримали корів, свиней, гусей, а зараз залишилися тільки кури. Велике господарство нам, старим, не прогодувати. Усі поля згоріли.

З питною водою проблеми, треба їхати по неї в сусіднє село. Збираємо дощову воду, щоб прати та давати курям пити.

Уже майже звикли до таких умов, але боїмося холодної зими. Дров узяти ніде, бо посадки заміновані, а купити вугілля дорого.