В перший день війни ми вдома були. Вибухи почули і не зрозуміли нічого. А потім у новинах побачили виступ президента про воєнний стан. Були сирени, все гупало, гуділо.

Страх за дітей змусив мене покинути роботу, дім і вивезти діток. Ми просили сусіда, щоб він нас вивіз своєю машиною. Оплатили йому бензин, і він нас вивіз.

Старша донька з чоловіком і двома онуками залишилися там, бо ще робота є. Я просила їх виїхати, але вони не хочуть. А ми з меншою донькою і також двома онуками виїхали. 

Важко без роботи. Доводиться жити тільки на гуманітарну допомогу і виплати ВПО. Ще в мене дитина хвора, в неї епілепсія, і двоє онуків маленьких. 

Багато хто допомагає нам: і в сільраді, і фонди. Фонд Ріната Ахметова теж нас підтримує. Дуже вам дякуємо! Ця допомога, звісно, приємна для нас.

Шокує все, що бачимо в новинах, і те, що відбувається в країні. Хочеться, щоб якомога швидше війна скінчилася.