Жила з дітками в місті Одеса спокійною душею. Довелось переїхати з міста в село ,покинути рідну домівку і улюблену працю, діти залишилися без школи і друзів.

Стикнулися з гуманітарною кризою,вирішували засадили огород та і якось так. Живу я, мій чоловік військовий та двоє діток, і чоловіка бабуся, вона після інсульту і лежача, мої родичі померли. До війни працювала продавчинею, зараз нажаль безробітня та як в селі тяжко знайти роботу.

Звук повітряної тривоги нагадує про війну, кожен раз мурахи по шкіри. Тішить, коли наші рідні захисники повертаються до дому живі і здорові.