Була в Києві, а вся родина в цей час була в Маріуполі. В перші дні було дуже страшно, бо по Оболоні вже їздили російські ДРГ, зв'язку з Маріуполем практично вже не було, дитина на перекладних вибиралась з Маріуполя. В перші дні стикнулися з зачиненими аптеками, десь тиждень, вони не працювали, а виявилось, що ліків дома потрібних нема. Свекор помер в Маріуполі й свекруха залишилась в окупації, син та чоловік зі мною. Робота поки є, але через війну компанія закривається, мабуть, до кінця року тільки і працюємо. Як жити на пенсію невідомо. Досі зберігаю ключі від знищеної квартири в Маріуполі.