Ріпак Ренат, 10 клас, Черкаський державний фаховий бізнес-коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кабанюк Світлана Степанівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Ця подія змінила моє життя на "до" та "після". Вона була на початку війни: через воєнні дії поруч із нашим містом ми з мамою та моїм молодшим братом були вимушені виїхати до Польщі, де перебували майже три місяці. Коли я дізнався, що ми їдемо, я не розумів, чому ми їдемо, куди саме та як важко нам буде. Але після повернення додому я подорослішав і зрозумів серйозність тієї ситуації, а також те, як важко було моїй мамі з двома дітьми в чужій країні.

За час перебування в Польщі я дуже змінився і став більш самостійним. Я вивчав польську мову у школі, де була окрема група для біженців.

Спочатку було дуже важко, бо нас поселили в колишню спортивну школу, що стала нам новим домом. Умови там були погані, а відсутність грошей ускладнювала ситуацію. Додатково ситуацію погіршувало те, що там поширився вірус і був серйозною загрозою для життя всіх. Згодом нам пощастило знайти квартиру у Варшаві. У цьому місті було неймовірно гарно. Там у мене з’явилися друзі, і я навіть відкрив у собі акторські здібності. Місцеві організатори театральної постановки радили мені вступати до акторського коледжу.

Загалом, після пережитого, я згадую ці події із задоволенням. Я побачив, яким великим є світ, і значно розширив свій світогляд.

До Польщі я їхав дитиною, що вірила у щось неймовірне та любила фантазіувати, а повернувся з набагато глибшим розумінням світу. Я пишаюся, що при цьому я не зрадив себе: не зламався, не став жорстоким, не набув негативу, а й досі вірю у краще, зокрема у дива, які тепер намагаюся втілювати в життя.