Варик Оксана, викладач, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільський міський ліцей

«1000 днів війни. Мій шлях»

Свій шлях війни я б назвала віростійким. Моя віра нищить біль, страждання, гіркоту від розлуки, сум, печаль. І найважливіше – вона формує лють, яку я перетворюю на дії, вчинки.

Я Оксана. Дружина Воїна, волонтер, викладач, учитель.

22.02.2022. За два дні до війни ми одружилися. Наша маленька новостворена сім’я прожила разом всього 11 місяців... У невідомості й розлуці ми аж 17 місяців... Куп’янськ Харківської області став для нас фатальним. Дорогий моєму серцю Витязь зник безвісти. «Безвісти» - це дуже страшне слово, яке поєднує в собі неосяжний страх і безмірну надію.

Я стійко вірю й вірно чекаю. Живу моментом, коли почую омріяне «Я живий, я в Україні, я вдома!» Дочекаюся. Мій Воїн сильний. І я теж.

Мені вдалося свою лють до ворогів та тугу за коханням трансформувати в добро. Я стала волонтером. Щонеділі збираю жінок, дружин, матерів Воїнів, які загинули, зникли, у полоні, поранені, і разом ми готуємо домашню їжу для поранених Захисників, які перебувають у наших міських лікарнях. Нам тепло разом.

Вдалося сформувати терапевтичне коло, у якому ми зцілюємо одна одну. Нам допомагає дуже багато небайдужих людей. Щотижня наше коло примножується.

Також щовівторка я ходжу на приготування сухих супів, каш, ми їх відправляємо до бригад, які мають у цьому потребу. Минулого місяця в моєму житті з’явилося ще дві міські школи, до яких їжджу як волонтер і разом з дітками ми складаємо енергетичні пакетики, які відправляємо нашим Воїнам. Ці корисні пакетики рятують Захисників від голоду під час бойових завдань, адже вони невеличкі, кишенькові, а головне – калорійні, бо наповнені різними видами горіхів.

Та найголовніше – вони містять дитячу світлу й чисту енергетику, їхні молитви й хвилювання за життя та здоров’я Захисників.

Я викладач університету. Викладаю такі курси: «Історія української літератури», «Методика навчання української літератури в школі». Також працюю учителем української мови та літератури в ліцеї, готую діток до НМТ. Бути учителем сьогодні дуже відповідально, адже ми виховуємо майбутнє України. Від нас, освітян, залежить, яким воно буде…

Бути викладачем майбутніх учителів мегавідповідально. І головне завдання в цьому випадку – стати гідним наставником, який може передати цінний досвід і мотивувати на плідну працю на благо України.

Маю багато грамот, подяк, підготувала трьох діток, які склали ЗНО/НМТ на 200 балів, але найбільше пишаюся подяками від бригад наших Захисників за допомогу. Їхні подяки – найбільше життєве надбання. Нещодавно по номерках намалювала патріотичну картину, на якій зображена красива українка. Її погляд, наче лезо, гострий і проникливий. Картину як подарунок надіслала одній з прикордонних бригад.

Як я втішилася, коли побачила на світлині, яку надіслали Воїни, що моя картина прикрашає карту бойових дій. Радію, адже моя енергетика там, на Сході, разом із дорогими Захисниками.

Сьогодні кожному складно. І наше завдання, на мою думку, по-перше, допомагати ЗСУ, по-друге, підставляти плече ближньому, тому, хто опинився в складній ситуації, хто падає духом. Так разом все подолаємо. Так разом  зможемо зцілити одне одного добром й опікою. Так разом зможемо подолати страшне зло, яке нападає й нищить нас. Ми все зможемо. Тільки немає часу на роздуми, наміри, уявні плани.

Не можна зволікати. Потрібно щодня діяти. Наше добро має бути дієвим, активним, повнити все довкола, покращувати, відновлювати, допомагати.

1000 днів війни перетворили мене на дружину Воїна, сильну духом, сміливу й відважну, яка вміє на відстані обіймати, зігрівати молитвами...

1000 днів війни сформували в мені дух українського волонтера, який дієво щоденно допомагає Захисникам.

1000 днів війни перетворили мене на вчителя й викладача, який усвідомлює цінність своєї праці, цінність кожного заняття зі студентами, кожного уроку з ліцеїстами.

1000 днів війни навчили мене ще більше любити Україну. І щоденно доводити цю любов вчинками.

1000 днів війни довели мені, що я сильна, бо моя Україна, яка щохвилини бореться з ворогами, сильна. І я не маю права на слабкість.