Прокіпчук Олександра, 11 клас, Поліський ліцей Березнівської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Козлюк Наталія Григорівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Одне з найстрашніших випробувань, з яким тільки можуть зіткнутися люди. Тисяча днів – це не просто число. Це тисяча днів боротьби і страждань, надій і переживань, поразок і перемог, які стосуються кожного з нас.

У мене цей період викликав великі особисті зміни... Перший день війни досі викликає страх. Було важко усвідомити, що тепер нашою реальністю є війна. Здавалося, що це просто страшний сон, і ти от-от прокинешся, але ні… Страх за себе і рідних зруйнував всі ілюзії.

Нерозуміння того, що буде далі, де ми опинимося завтра вбивало зсередини.

За декілька місяців ми почали звикати до нових реалій. Це була боротьба за виживання: новини, повітряні тривоги, пошуки безпеки. Цей період навчив мене адаптуватися до змін в житті. Я усвідомила, що війна – це не тільки бій на передовій, а й боротьба за нашу свободу, незалежність, за нормальне життя, навіть якщо воно здається неможливим.

Цей період нового життя навчив мене багатьом речам. Він навчив мене «брати себе в руки» і діяти. Допомога військовим – стало першим завданням для мене і моєї сім’ї. Збір коштів, відвідування родин військових, участь в благодійних заходах, волонтерських уроках – мій вклад у Перемогу.

За тисячу днів ми зібрали допомогу на тепловізори, запчастини для дронів, на ремонт військових автомобілів, на реби та рації, а також допомагаємо продуктами харчування та засобами гігієни. 

Ми не зупинимося, будемо спільними зусиллями гнати ворога з нашої землі, адже ми прагнемо миру, переможного миру.

Я патріотка, з чіткою проукраїнською позицією. І ніяк інакше! Ми, українці, стали ближчими один до одного. Війна об’єднала нас...

Війна змінила нас не лише ззовні, а змінила нас зсередини.

Ти усвідомлюєш, що ти починаєш цінувати прості речі: спокійний вечір вдома з рідними, час проведений з друзями, здоров’я, спокій, тишу...

Те, що було раніше звичайною буденністю, зараз – скарб, який потрібно берегти.

Війна – це жахливо. Тисячі втрат, вбивств, руйнувань жодним чином не можна виправдати. Вона навчила нас бути згуртованими, допомагати один одному, цінувати кожен момент, переживати невдачі і поразки. Але тепер ми не просто діти, ми дітьми війни, які в майбутньому казатимуть: «Головне, аби не було війни»…