Аліна Бобик, 10 клас, Черкаський державний фаховий бізнес-коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе - Білько Тетяна Володимирівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Слово «життя» уособлює для кожного з нас різні чи то ситуації, чи то образи. Життя має безліч доріг та крутих схилів, які призначені для всіх істот цього світу. Та інколи небайдужість та добро у протистоянні злу можуть змінити курс цих доріг не лише для однієї душі, а відразу для двох.

Саме таким був результат мого вчинку, коли мені вдалося врятувати життя одному та подарувати радість в житті іншому.

Одного серпневого вечора, будучи ще дитиною, я грала разом з подругою у дворі. Та раптом ми відчули шалену спрагу і вирішили попити води та перепочити. Хто ж знав, що саме спрага допоможе нам опинитися в потрібний момент у потрібному місці. Коли я вдосталь напилася води й передавала пляшку подрузі, я почула писк.

Повернувшись на звук, ми помітили маленьке цуценя. Воно було знесилене, побите та без хвостика: хтось добряче познущався з малюка.

Ми зловили його, хоча це вдалося нам не з першого разу, адже цуценя боялося нас і намагалося втекти. Почувши шум ззовні, до нас вийшов чоловік, сказавши, що це його собака і щоб ми забиралися геть. На якусь мить я злякалася, адже агресія чоловіка була надто сильною. Проте згодом ми з подругою пересилили страх, бо ж хіба є щось важливіше у цьому світі за життя, хай навіть маленьке в безхвосте?

Пізніше нам вдалося забрати малюка до себе і певний час доглядати за ним.

Нам було складно придумати, куди ж діти цуценя, адже мої батьки були проти ще однієї собаки у квартирі, а батьки подруги зовсім відмовилися брати цього чарівного малюка додому. У результаті ми знайшли коробку і поклали туди ковдру, аби наш маленький друг не змерз. Ми ходили по сусідах і намагалися влаштувати цуценя, але всі відмовлялися. Та одного разу нам все ж таки посміхнулася удача. Ми знайшли бабусю, яка погодилася взяти малюка до себе, але лише в тому випадку, якщо ми будемо вигулювати його щодня. Така пропозиція здалася нам крутою, і ми погодилися. Пізніше виявилося, що врятоване нами цуценя було дівчинкою.

Так і почалася історія Мусі та бабусі Ліди.

Ця незначна на перший погляд подія мого дитинства назавжди змінила мене, продемонструвавши, що у світі є байдужі та жорстокі люди, проте допомога, щирість та доброта завжди матимуть перевагу в очах людей. Я рада, що змогла кардинально змінити життя маленької Мусі та бабусі Ліди, адже з цих пір Муся не знала, що таке знущання і відчувала спокій, а бабуся Ліда не почувалася самотньою, адже неочікувано знайшла чудову та вірну подружку, а разом із нею і підтримку, мету та новий сенс життя.

Так, моя історія не про війну, але вона могла трапитися будь-коли і будь з ким, бо доброта не має часу і кордонів.