Софія Савка, 11 клас, Бродівський фаховий педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича
Вчитель, що надихнув на написання есе - Дацюк Руслана Богданівна
«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»
Війна — це час, коли кожен з нас стикається з випробуваннями, які можуть докорінно змінити наше життя. Я хочу поділитися моментом, коли мені пощастило допомогти людям, і цей досвід став важливим етапом у моєму житті.
Під час повномасштабного вторгнення важко залишатися осторонь, спостерігаючи за стражданнями людей.
Кожен із нас, незалежно від віку чи можливостей, здатний зробити свій внесок у загальну справу. Коли війна стала реальністю, я усвідомила, що мирне життя, звичні справи і навіть найменші радощі можуть зникнути в один момент.
Неподалік від мого дому в спортзалі місцевими волонтерами була створена благодійна організація, де ми допомагали людям, які втратили свої домівки. Ми також збирали продукти для тих, хто, на жаль, не міг виїхати і залишався поблизу гарячих точок.
Нашою метою було не лише надавати допомогу цивільним, але й підтримувати наших військових. Плетіння маскувальних сіток стало невід’ємною частиною нашої роботи.
Ми намагалися працювати якомога швидше та ефективніше, щоб забезпечити захист для тих, хто захищає нашу країну.
Цей досвід навчив мене цінності спільної роботи та людяності. Я зрозуміла, що навіть у найскладніші часи ми можемо об’єднатися, щоб зробити світ трішки кращим. Допомагаючи іншим, ми не лише підтримуємо їх у важкі моменти, але й відновлюємо віру в добро.
Багато людей, які отримували допомогу, почали також долучатися до волентерської діяльності.
Це стало справжнім ланцюговим ефектом: один добрий вчинок надихнув інших. Я бачила, як у нашій організації з’явилася активність, бажання допомагати одне одному.
Люди почали організовувати збори, розвозити допомогу. Це стало символом єдності, нагадування про те, що ми всі разом у цій боротьбі.
Крім того, моя участь у волонтерстві привела до нових знайомств та дружби. Я познайомилась з багатьма людьми, які, як і я, прагнули змінити ситуацію на краще. Обмінюючись досвідом, ми підтримували один одного, ділились ідеями та ресурсами.
Моя допомога виявилася не лише в волонтерстві, а й у прийомі біженців.
Моя родина з радістю відкрила двері нашого дому для сім'ї з Харкова, яка прибула до нас зі своїм пухнастим чотирилапим другом. Вони забрали його з подвір'я, коли їхали до нас.
Коли я зайшла на кухню, щоб привітатися, в їхніх очах я не побачила страху чи болю. Натомість там було глибоке розуміння того, що відбувається навколо нас. Цей погляд свідчив про їхню стійкість і сильний дух, незважаючи на всі труднощі.
Коли почалася тривога, ми з батьками швидко зібрали необхідні речі та пішли в укриття. Це стало звичною справою для нас, адже ми вже не вперше переживали такі моменти. Проте сім'я, що перебувала у нас, зізналася, що вони вже настільки звикли до тривог і ракет, що навіть не звертали на них уваги. Їхня спокійна реакція вражала.
Харків’яни перебували у нас недовго, оскільки не змогли витримати тривалої розлуки з рідними. Наприкінці весни ми попрощалися, і вони вирушили назад до Харкова.
За час їхнього перебування у нашому домі я зрозуміла, які страшні події відбувалися на сході України. Я також відчула, як це — бути старшою сестрою, адже дочка цієї сім'ї була значно молодша за мене.
Після їхнього від'їзду ми зберегли міцний зв'язок, сподіваючись, що вони знову приїдуть до нас. На жаль, цього не сталося, оскільки вони разом з родиною вирішили виїхати за кордон. Проте відстань не заважає нам спілкуватися. Я також дізналася, що в них народилася маленька дівчинка, і це наповнює мене радістю.
Всі пережиті події під час війни стали для мене не лише уроком про людяність і стійкість, але й змінили моє дитинство.
Приймаючи біженців з Харкова, я зрозуміла, як важливо підтримувати один одного в складні часи. Це досвід нагадав мені про цінність дружби, співчуття та взаємодопомоги.
Волонтерство стало важливою частиною мого життя, яке відкрило мені очі на реалії, з якими стикаються інші люди. Замість того, щоб жити в безтурботному дитинстві, я отримала можливість відчути відповідальність і силу підтримки. Це дало мені новий погляд на життя, допомогло зрозуміти, як важливо ділитися своїм теплом і добром.