У перший день війни я був вдома і страшенно хвилювався за дітей та онуків. Потім у небі з’явилися дрони, а обстріли ставали сильнішими. Питної води не стало, бо підірвали Каховську ГЕС. Мене підтримували донька та онуки. Донька працювала на залізниці і потрапила під обстріл - снаряд впав біля потяга.

Донька швидко зібрала дітей і поїхала до Польщі, щоб убезпечити їх.

Сьогодні я чекаю миру і вірю, що Україна відродиться.