Того пекельного дня ми були вдома. Лише 26 лютого з двома дітьми вийшли з підвалу і виїхали з міста. У нас згоріло два будинки. Зіткнулись з нестачею їжі, ліків. Діти почали хворіти. Зовсім чужі люди нас підтримували. Це дуже зворушливо.

Про трагічні події нагадують уламки, які ми знайшли у власному дворі. А донька досі береже шматок обгорілих шпалер зі своєї кімнати.