Мені в цьому році буде 78 років. Ми жили під Новою Каховкою. Я їхала у  маршрутці, щоб закупити ліки, і бачила на свої очі, як танки сунули, і як на ГЕС рашисти прапори встановлювали. 

В окупації проблеми були. Газопровід йшов по ГЕСу на нашу сторону – ого перебили одразу, і у липні не стало газу. Люди пічки всякі ліпили, балони, як моли, заправляли. Для того хлопці їздили, проривалися на Берислав чи на Херсон. 

А тоді в дах мій прилетіло – світла не стало, в туалеті - якісь осколки. 

Почала мацати – розбита кришка унітазу, а воно гайдається в унітазі. Прямо так обертається, і вода не заспокоїлася. Добре, що воно не розірвалося. Повилітали всі вікна, дах знесло. 

У будинок дочки моєї поряд попав фугас, чи як його там. І двоповерховий будинок, як факел, згорів. Вирішили ми тоді виїхати. Зять сказав, що не будемо чекати: два рази прилетіло - і третій раз буде. 

Нас зять «Газелькою» вивозив у грудні 2022 року. Нас зупиняли солдати і,  куди вони направляли, туди ми і їхали з Кривого Рогу на Дніпро. Вивезли мене сюди, у Запоріжжя, до родичів. Добре, що з квартира є без проблем. Вік у мене такий… Валер’янку п’ю, бо серце хворе. До лікаря сімейного на облік стала.