У перші дні повномасштабної війни Ольга Григорівна не знала, що робити далі. Але коли над головою почали літати снаряди, зрозуміла, що треба їхати. Життя у селищі різко змінилося, з’явилася небезпека та страх. Завдяки волонтерам жінці з чоловіком вдалося виїхати, але всю дорогу вона молилася, щоб усе пройшло щасливо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: