Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Любов Шпак

«Будинок розбомбили, а нам кажуть: ви не входите в зону АТО»

переглядів: 918

5 вересня 2014 року ми сховалися із сином у підвалі. З вечора чули – вибухи були, якось чути було. Сховалися в підвалі і там заночували. І десь після четвертої години ранку як гримнуло, як дало все! Ми попадали з цих підвальних ліжечок на підлогу й вуха заткнули. Воно прямо над головою як рвонуло!

Виявляється, снаряд – велика така ракета – влучив прямо в будинок і прямо над нашими головами горить, тріщить будинок. Ми тільки, спасибі пам'яті, паспорти прихопили свої. Ми пожежну викликаємо, а пожежна не їде. Ми викликали півтори години. Будинок новий, побудувала за свою вчительську зарплату нещасну. За все своє життя побудувала будинок великий, сім кімнат. Усе було в будинку. Усе згоріло на очах.

Я учителем української мови та літератури пропрацювала в нашій школі сільській. Я спочатку працювала в Мелекіному. А потім переїхала сюди. Батьки були старенькі, поруч будинок батьківський був. Що в мене залишилося? Нічого! Посуд до ложечки згорів. Єдине, що залишилося в нас, хоч паспорти й сина диплом. А так…

Це було в чотирнадцятому році. Ось уже 15-й пройшов, 16-й. Нам скрізь говорять: «Ви не входите в зону АТО». Чотири кілометри від зони АТО, чотири кілометри. Влучила така ракета! Усе зруйнувала, згоріло.

Дякую, що хоч кімнату дали. І то, я виплакала. І ми з 2015 року, з весни, вселилися сюди на одне ліжко, на один матрац. Люди дали хто матрац, хто подушку.

Ми так були перелякані. Поїхали до Києва. У мене там двоюрідна сестра. Але там нас не прийняли – у нас не було довідки, що ми згоріли. Спочатку ще надія була якась, що в Києві знайдемо роботу, десь там нас поселять. Ніде нічого, тому що в нас не було довідки, що ми біженці. Ми – ніхто. Георгіївка. Відразу піднімають голову: «Ваша Георгіївка не входить у зону АТО». Чотири кілометри від Мар'їнки, що входить у зону АТО. У нас нічого не залишилося.

Хоч би вона закінчилася, ця війна. Одне прошу: «Господи, допоможи, щоб закінчилася війна. Ну скільки ж можна терпіти це?»

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Георгіївка 2014 2015 Відео Історії мирних пенсіонери 2014 2015 2016 зруйновано або пошкоджено житло обстріли безпека та життєзабезпечення житло літні люди (60+) малозабезпечені
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій