Бричка Катерина, 10 клас, Карпилівський ліцей Рокитнівської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Козаченко Людмила Олександрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Людина починається з добра! Добро – це те, чим ми прагнемо наповнити своє життя. Добрі, щирі люди випромінюють світло і тепло, які відчувають всі навколишні, поруч з ними нам дуже приємно і спокійно. Саме до них хочеться йти за порадою і підтримкою. Невипадково говорять: «Доброта врятує світ!». Поряд з добрими людьми, навіть сірі будні стають більш райдужними.

Сьогодні пишу про Людину з великої літери, в якої добре, щире, відкрите серце, про Володимира Бричку, капелана, пастиря моєї церкви.

Ми з ним проживаємо в одному селі. Це Людина, яка переживає за долю своїх односельчан. Він 43 роки є пастором ЦХВЄ, люблячий батько, чудовий чоловік, найкращий дідусь, чудовий співрозмовник, який завжди вислухає, допоможе… Щодо людяності, то Володимир Дмитрович разом з дружиною Надією Семенівною виховали 12 рідних та 2 прийомних дітей. Тепер тішаться 47 онуками. Для них усе роблять, аби скоріше настав мир. 

З 2014 року пастор із  мого села зайнявся волонтерством. Не злічити скільки рейсів на Схід з гуманітарними вантажами за ці роки він зробив разом із своєю командою.

Спогади волонтера: «Перша моя поїздка з гуманітарною допомогою на Схід, а точніше на Південь, була у березні 2014 року, після того, як я потрапив на кордон із Кримом і побачив тих хлопців: обмундирування нікудишнє, умови жахливі. Потім з нашої Карпилівки хлопців в армію забрали, то стали до них їздити. І кожного разу думаю – оце вже останній. А що зробиш, дзвонять, просять!»

«І як це ви отак тижнями їздите?» –запитую. «А, нічого, звик. Правда, ноги трохи набрякають, бо з Рівненщини на Донеччину більше тисячі кілометрів в один бік».

– Люди іноді запитують, що мене спонукало їздити на Схід і чи не хотілося вже все кинути. Скажу чесно – хотілося, і не раз. Особливо, коли попали під обстріл… Та Слово Боже каже: «А роблячи добре, не знемагаймо, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо». Я не очікую, що пожну на Землі. Волонтерство – це така робота, що інколи може обернутися тобі докором, бо кожен на те має свою думку. Хтось, можливо, думає, що ті люди на Сході не заслуговують такої жертовності, стільки добра, але, коли ти бачиш цих людей, їх нужденність, те, як вони зі сльозами на очах беруть допомогу – це надихає далі допомати.  

Думаю, що це є промисел Божий. Звичайно, заради цього доводиться жертвувати своїм часом і здоров’ям… Але це можливість засвідчити людям про любов Божу.

24 лютого 2022 рік,  подія, яка змінила все. Бричка Володимир Дмитрович знову на Донбасі, щоб показувати любов і милосердя Боже через дію Його Церкви.  Та й з перших днів російського вторгнення допомога фронту та постраждалим областям ще більше активізувалась. Зумів чоловік разом з місцевою владою, мешканцями організувати збір та доставку гуманітарної допомоги  у  ті населені пункти, які цього найбільше потребують. 

П’ятидесятники з Рівненщини допомагали у відбудові деокупованих сіл Чернігівщини.

Із захопленням слухаю капелана: Вірне слово! «І я хочу, щоб ти його запевняв, аби ті, які увірували в Бога, намагалися бути першими в добрих ділах. Це добре й корисне людям». (Титу 3:8). 20 липня 2024 року, в 49 річницю мого одруження, ми з командою волонтерів, карпилівців, повертаємось додому після жаркого, але благословенного чергового тижня служіння нашим захисникам. Трішки стомлені, але щасливі і задоволені від почутих до десяти тисяч слів подяк і вдячних посмішок вже багатьох знайомих військових друзів.

До цього часу робили все, що в наших силах і з допомогою спонсорів та жертовних людей, які, хто фінансами, хто транспортом, хто різними продуктами, навіть льодом, який вкрай нині необхідний для напоїв. Ми більше десяти виїздів змогли провести в цьому році.  Після деякої вимушеної перерви, все знову починається. Щиро вдячні всім небайдужим людям, завдяки пожертвувань яких, ми маємо з чим їхати і чим їхати, і чим заправитися.

РОБИМО ДОБРО В ІМʼЯ ГОСПОДА І ДЛЯ СЛАВИ БОЖОЇ РАЗОМ! Сповнені енергією та натхненням, бажаємо зробити внесок до довгоочікуваної Перемоги! 

Мабуть, найскладніший 16-ий тиждень в 2024 році минув у несприятливих погодніх умовах на лиманському пʼятачку. 22 волонтери попрацювали для підтримки наших захисників, готуючи їм гарячі страви.  Привезли з собою багато теплих речей: одяг, матраси, одіяла, подушки,   домашні закрутки, смаколики, сало, якими нас благословили наші  односельці.

Прифронтовий плов. Усім, хто підходить, усміхнені дівчата насипають повні миски запашного розсипчатого жовтогарячого плову зі свининою, цибулею і часничком. Пригощають кавою,  чаєм з бубликами, активність творити добро, впершу чергу змінює нас в цій ситуації і надихає підбадьоренням тих, хто ще більше втомлений і виснажений війною, але платять високу ціну, прискорюючи наближення довгоочікуваного миру.  

Волонтери ЦХВЄ с. Карпилівка в черговий раз, 10.03.25,  виїхали з тижневою благодійною акцією на лінію фронту для того, щоб допомогти дорогим  захисникам.

31 березня 2025. Знову в дорогу. Група волонтерів звершує наступну подорож. Відчайдушні дівчата і хлопці, повні енергії і бажання послужити нашим захисникам. Сподіваємося на благословення і охорону Господню. Щиро вдячні небайдужим людям, завдяки яким ми маємо з чим і за що їхати. Потребуємо молитовної та різнобічної підтримки від всіх охочих і щирих людей, які не мають можливості фізично їхати і служити нашим захисникам.  

У 2 Кор. 9:8 написано: «А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло».  

Щиро і від душі дякуємо Богові за нагоду творити добро:  це більше 9 тисяч порцій харчів, 300 літрів  березового соку, який пішов за один день,  чай, кава і узвар необмежено. Роздали багато футболок із США, вологих та сухих серветок, подушок, матрасів і різних закруток та смаколиків. І все це при підтримці небайдужих людей, які жертвували продукти і кошти, а також фізично відгукнулися поїхати послужити.

Я впевнена, що ці поїздки будуть ще не один раз! Капелан продовжить свою діяльність у різних сферах, адаптуючи свою роль відповідно до потреб суспільства та забезпечуючи духовну підтримку там, де це найбільше необхідно.

На мою думку, люди, які займаються доброю справою, завжди мають посмішку на обличчі, оскільки це знімає депресію та надає нам спокійного душевного стану. Є прекрасна радість, яка приходить, коли ти знаєш, що вільно робиш дію для покращення суспільства. Таким є мій односельчанин Володимир Бричка, людина, яка розуміє чужий біль. Я щаслива і водночас горда, що знаю  Володимира Дмитровича, чудову людину! І впевнено можу сказати: «Сила допомоги у діях, справах та вчинках».