Костя дуже любить грати блейдами, колекціонує їх, і у нього є навіть власна арена. Його заповітна мрія — виграти у чемпіонаті бейблейдів. Хлопчика надихає спілкування з друзями, а засмучує відсутність такої можливості.

Початок війни ми зустріли вдома під вибухи ракет по Харкову. Через декілька днів ми виїхали з Дергачів, бо було дуже небезпечно. Восени 2022 року ми повернулися додому, і наступний рік був більш спокійним. Але 2024-2026 роки — це постійні тривоги, шахеди та вибухи ракет, адже ми знаходимось недалеко від кордону.

Найстрашніший день для нашої родини стався 26 червня 2024 року, наступного дня після дня народження Кості. Біля нашого будинку впав шахед або КАБ. Коли почулися вибухи, я з дітьми перейшла в іншу, більш безпечну кімнату. В ту ж хвилину вилетіли всі вікна і винесло двері. На нас посипалися уламки скла, але, на щастя, порізи були незначні. Коли ми вийшли на вулицю, то побачили, що у будинку немає даху, а бетонний паркан знесло повністю. Ми пройшли через цей жах, але головне — всі залишилися живі.