Історії, які ви нам довірили
Олександр разом з вагітною дружиною виїхав із Запоріжжя, коли там почастішали ракетні обстріли
Ми жили у Запоріжжі з вагітною дружиною. В перший день зателефонував брат о п’ятій ранку: сказав, що потрібно виїжджати, бо росіяни пішли в наступ.
До нашого міста прилітало, вночі бахало, і ми вирішили виїхати. Це було десь через місяць, може, навіть більше.
Найважче те, що не стало роботи. Потрібно було думати про сім’ю: були плани і всі вони поламалися. І ми не знали, що робити - кошти витрачалися, а заробітка не було.
Звісно, коли благодійні організації давали допомогу, то це було дуже приємно.
Багато людей виїжджало. Дуже великі колони йшли. На заправках стояли. Не було зрозуміло, що робити, паніка у людей була.
Ми поїхали до міста Жовті Води - тут недалеко живуть батьки моєї жінки, і є родичі, які виїхали за кордон. Ми живемо в їх квартирі.
Я вірю, що війна скінчиться нашою перемогою, добро переможе зло. Ми їх переможемо, тому що по-іншому не може бути - ми захищаємо свою землю, в нас є мотивація. І допомога.
У нас уже народилась донечка, і я хочу, щоб моя дитина ходила по вільній Україні, щоб люди були вільні і мирно жили.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
