До війни нас називали курортним передмістям Луганська. Тут були ліс, річка й чисте повітря. Сюди масово переїжджали люди. І я теж колись залишила квартиру в місті й оселилася тут. Але прийшла біда, горе. Я не чекала ніколи на таку старість.
У будинок було два прямі влучення, і стіни не витримали. Я ховалася тоді в сусідів у підвалі. Найстрашніше – це коли горить будинок і нічого не можна зробити. Усе, що було в мене в хаті й у гаражі, усе згоріло.
І сусіди теж постраждали. Осколки побили газову колонку, меблі. Але ремонтувати їх нема за що. Усі гроші вони витратили на дах і нові стіни.
На нашій вулиці немає цілих будівель. Ще одна згоріла через обстріли минулого тижня.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.