До початку війни я мешкав у Донецьку. Виїхав у Слов’янськ, бо мій офіс переїхав до Краматорська. Ці міста розташовані поряд. Зараз сюди наближається лінія фронту. Життя у війні — це постійна боротьба. Кожен день — це спроба знайти спокій серед хаосу.

Я сумую за звичайними речами, але найбільше я сумую за миром — тихим і спокійним, який дає відчуття безпеки і впевненості у завтрашньому дні. 

Навколо у місті — руйнування і біль. Я залишаюся тут, бо це же мій дім. І хоч зараз важко, я вірю, що ми зможемо пережити це, що настане мир. Ця віра і любов до рідного дому — моя найбільша сила. Кожного дня я мрію про повернення додому.