«Досі згадую обстріли - і мурашки біжать по шкірі»

До війни було мирне і хороше життя. Я 30 років пропрацювала в школі, була заступником директора з господарської частини. Весь час перебувала серед дітей, любила свою роботу.

Ми з чоловіком живемо разом вже 52 роки, у нас є син і дочка, четверо онуків. Зараз у нього онкологія, я дуже важко перенесла коронавірус, чотири місяці ледве вставала. Отримуємо пенсію, але половина йде на ліки. Нас виручала гуманітарна допомога, з нею було трохи легше.

Пам'ятаю, 28 липня 2014 року почали бомбити Карлівку, а потім і до нас дійшло. Під час обстрілів ми на кілька місяців виїжджали до Полтави. За час нашої відсутності до нас два рази потрапило в будинок.

Найжахливіше відбувалося в 2014 і 2015 роках. Це було дуже страшно, я і зараз згадую обстріли - і мурашки біжать по шкірі.

Мрію, щоб швидше закінчилася війна і настав мир, щоб ми були разом з дітьми та онуками.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/