Важко було, коли не було світла. Щоб купити хліб, потрібно було дочекатися, поки привезуть та вистояти в черзі не одну годину. А іноді на всіх не вистачало і я йшла додому з пустими руками.
Батько помер, мати на пенсії, допомоги від рідних немає. Важко…
Щоразу, коли лунала сирена, я з дітками ховалась у підвал.
Просила Бога, щоб нас не завалило. Там були ковдри, подушки, вода, сірники…
Я не покидала своєї країни. До останнього буду в Україні, бо вірю, що ЗСУ переможе. Наші солдати мужньо відвойовують територію.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.