В перший день війни я лежала в лікарні. Я інвалід другої групи: у мене розсипалися тазостегнові сустави, я і зараз на милицях ходжу. Та ще в добавок приключився рак, операцію мені робити не можна, п’ю гормони. Вони закінчуються, потрібно їхати в Краматорськ за гормонами і до лікаря.

Вода у мене є в колодязі, продукти з церкви два рази привозили, так що я не страждала в цьому плані. Правда, у мене черга стояла за водою - вибирали до крихти, ну вона швидко поступала. 

Сина забрали, він воював. Залишилась я одна. Тепер визволили сина, і він вже тепер невміняємий, почав пити.  З дому як піде на декілька днів - не можу до нього дозвонитися. Де він, шо він – не знаю. 

Мені сусідка допомагала, пока була вдома. Зараз вона влаштувалась на роботу, тепер мені нікому допомогти.