Я жила в Покровську. У перший день війни перебувала в Києві на тренінгу. Готель знаходився неподалік Гостомеля, тому вибухи я почула одразу. Мій син був у місті. Я його знайшла, і ми виїхали з місті евакуаційним потягом. З собою взяла і двох одногрупниць сина. 

Я працювала директором школи. Важко було. Працювали в умовах бойових дій. Все ж таки ми видали дітям документи про освіту, все склалось. 

Після початку війни до мене прийшло усвідомлення, що смерть поряд. Раніше у мене такого не було. 

Мене вразила наші люди. Вони - найкращі. Мені пощастило. 

Зараз я виїхала до доньки в Київ. Тут працюю вчителем. Моя родина поряд зі мною. Ми цінуємо один одного. Все змінилось останнім часом, сподіваюсь, на краще.