Кастарна Аліна, 15 років, учениця 10-Б класу КЗО «НВК №33» м.Сєвєродонецьк

Вчитель, що надихнув на написання есе: Зоц Ірина Олександрівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна - це дуже складний період у житті кожного українця. Війна зруйнувала плани моєї родини. Для нас війна почалася ще у 2014 році. Ми проживали у Луганську. Мені на той період було близько шести рочків, я бачила як низько летять літаки, гуляючи з бабусею, і мені було дуже страшно і тривожно. Після окупації Луганську, ми з моєю родиною проживали у Сєвєродонецьку. У 2022 році розпочалася повномасштабна війна і це знову дуже зруйнувало наше життя. Ще раз ми втрачаємо свій дім завдяки російській агресії.

У свої шість років я не дуже розуміла, що таке війна…

Зараз я свідомо знаю що відбувається…

24 лютого я прокинулась о сьомій ранку, щоб зібратись до школи, але почалося щось страшне й болюче… Були «прильоти», ніхто до школи так і не пішов. Пам'ятаю, як сиділа у бомбосховищі з людьми, яких я бачила перший і останній раз. Тоді я думала, що це останній день мого життя…

Боротьба з окупантом згуртувала нас - українців, ми показали, який ми волелюбний і гордий народ, наші волонтери безкоштовно годували військовослужбовців та переселенців, допомагали не лише армії, а й усім жителям на окупованій території.

Українці – найкрутіша нація у світі, яка підтримує всіх і кожного, впевнено крокуючи до довгоочікуваної перемоги!

Мир для мене - це життя без війни. Багато українців, як і моя родина постраждали від нападу ворога. Я хочу, щоб війна скінчилась і люди почали жити нормальним звичним життям: народжувались діти, працювали школи та дитячі садочки!

Я впевнена, що всі разом МИ обов’язково Переможемо! Слава Збройним Силам України! Слава Україні!