Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Микита Шаповалов

"Для моєї родини події весни стали шоком"

переглядів: 124

Шаповалов Микита, учень Костянтинівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1

…Костянтинівка. Весна. Травневі свята. Мені вісім років. Вся родина зібралася за столом на подвір’ї. Ми разом, вдома - як чудово… Милуємося красою квітучих абрикоса та вишні. Скрізь розпускаються квіти: тюльпани, проліски, фіалки, кульбабки. Звідусіль лунає спів та щебет птахів. Віє легенький вітерець. На блакитному небі пливуть легкі, білосніжні, кумедні хмарки. Відчувається подих весни. Але все заступає чорна хмара й краде радість, застує сонце. Це подих біди. Звідки вона?

Друге травня. Я прокидаюся посеред ночі від гучного звуку сирени, пострілів та шаленого гавкоту собак. Не розумію, що відбувається. Вранці у новинах повідомили: "У Костянтинівці 28-го квітня влада була захоплена групою озброєних бойовиків самопроголошеної «ДНР». З ночі 2 травня, у рамках антитерористичної операції, що проводиться Збройними силами України, триває бій з терористами в районі телевежі, яку намагаються захопити «денеерівці». Вони застосовують важку зброю. Є поранені з нашого боку. Тримаємось".

Тоді вже було зрозуміло, що війна дійшла й до нашого міста. Для моєї родини події весни стали шоком. Ми зустрілися з новою реальністю: по вулицях ходили озброєні люди, місцеві боялися виходити з домівок, було введено комендантську годину, по телебаченню постійно оновлювалась статистика про поранених та вбитих.

Пам’ятаю гул гелікоптерів над нашим будинком - не знаєш чого очікувати, дуже страшно. Над містом нависла зловісна тиша і страх… Мешканці почали залишати місто, виїхали й ми. Напередодні старшому братові надійшло запрошення здавати ЗНО у Харкові. З Костянтинівки рух потягів було скасовано, залишилася єдина можливість – добиратися туди тільки автосполученням.

На блокпостах стояли люди в балаклавах зі зброєю й перевіряли документи. Якщо події другого травня для мене були лише голосом війни, то перетин блокпостів – уже був обличчям війни. Ми такого ще ніколи не бачили, моторошно... Пам’ятаю, як хвилювалась мати, але вдавала ніби все гаразд, розказуючи нам усілякі цікаві й кумедні історії.

Поки ми були в Харкові, 5 липня 2014 року наше місто в ході проведення Антитерористичної операції  підрозділами Збройних сил України було звільнене.

Незважаючи на те, що моє рідне місто звільнене від окупантів, війна досі триває. Костянтинівка знаходиться в прифронтовій зоні. Іще й сьогодні ми чуємо приглушену стрілянину й розуміємо, що країна-агресор порушує Мінські домовленості, що війна триває й не десь далеко, а зовсім поруч.

Для мене мир настане тоді, коли я зможу вільно пройтися парком Щербакова в Донецьку, відвідати краєзнавчий музей у Луганську та прогулятися набережною Кримської Ялти. Мир – це посмішки дітей, відсутність пострілів, нові будови, а не зруйновані війною дитячі майданчики. Мир – це вільна і квітуча незалежна Україна, це наша рідна мова, це наш жовто-блакитний прапор, це моя щаслива родина, мій дім, моя школа і друзі.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Костянтинівка 2014 2021 Текст Історії мирних діти переїзд обстріли безпека та життєзабезпечення освіта діти Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій