Зараз ми мешкаємо в Бердичеві, бо будинок залишився на окупованій території, а квартиру, яку винаймали, довелося покинути – орки підійшли до міста за 20 км. Спершу була евакуація до Польщі, там пробули 6 місяців, потім повернулися в Україну і мешкаємо тут.

Були вдома, потім побачили вибухи і за новинами зрозуміли, що почалася війна. Тоді переїхали до сестри на другий берег Дніпра, бо фронт підійшов дуже близько.

Спершу ми самі не розуміли, що це війна, потім у новинах з’явилося більше інформації. Діти бачили, що нам довелося покинути домівку – і вони все зрозуміли.

Під час евакуації з Запоріжжя психологічний стан був пригнічений – і в дітей, і у дорослих.

У перші дні також стикалися з нестачею їжі, бо полиці магазинів були майже порожні. Допомагали сусіди та небайдужі люди.

Особистих речей чи предметів, що залишилися з дому, ми не зберегли.