Бігали на річку, по скелях бігали, квіти збирали, гриби, рибу ловили. Раніше тут можна було багато чим зайнятися. Як кажуть в інтернеті, не було планшетів, телефонів. Чим раніше діти займалися? Бігали по калюжах, збирали квіти, гриби, рибу ловили, занять було багато. Іграшками гралися, щось ліпили, бісером вишивали.
Зараз зі страхом діти ставляться до цієї ситуації. Вони зараз не можуть самі збігати на річку, одні кудись виходити. Тільки в нашій присутності. Ми йдемо всі разом на природу, намагаємося рибок зловити маленьких. М’ячик із собою беремо, кидають камінчики в річку. Коли гриби є, гриби збираємо. Але самі вони нікуди не виходять.
Зараз тиша, а через 5-10 хвилин можуть бути обстріли. Діти одразу біжать до хати, вони бояться. Тому зараз набагато страшніше, ніж раніше. Навіть петарда десь вибухне – вони одразу біжать до мене. Це війна, діти вже розуміють, що таке війна, що таке обстріли.
У 2014 році розбили повністю молодшу школу, куди діти ходили з першого класу до п’ятого. Залишилася у нас велика школа. Але там теж були ушкодження. Рік не могли діти ходити ні в школу, ні в садок. Якось намагалися батьки вдома дітей вчити, займатися з ними, тобто хто що знав, той своїх дітей так само і вчив.
Я дітям не відмовляю ні в чому, тому що я знаю, що це діти. Дохід у мене не дуже-то великий, отримую тільки дитячу допомогу. У першу чергу ми платимо за світло. Щось я купую з речей дітям, щось поїсти. Солодощі – в останню чергу. Але у них виходять кишенькові гроші. Залишається по 5, по 10 гривень. Я їм віддаю, вони біжать до магазину, купують собі цукерки. Діти розуміють, що у мене їх немає [грошей], вони кажуть: «Добре, мамо, ми зрозуміли».
Без роботи тут можна жити, але трішки важкувато. Діти ростуть, їх треба піднімати, їх треба взувати, одягати. Дрова треба купувати, за все це платити. Зараз вугілля неможливо взяти, тому що вугілля дуже дорого коштує. Ми намагаємося дровами топити хату. Дрова ми замовляємо, нам привозять.
У нас раніше тут кар’єр працював, люди заробляли. І в Мирнінському був ще один кар’єр. Хто туди їздив, хто сюди їздив.
Я за фахом зварювальник. Але зараз тут людей немає, які наймають людей на зварювання. Так що роботи зараз такої немає. Є тільки по шабашці, у сусідів – тому город прибрати, тому з курками допомогти, щось десь почистити. Ідеш підробляєш, допомагаєш – тобі за це гроші платять, хоча невеликі гроші, але хоч щось.
Організація Ріната Ахметова... Людям зараз дуже складно. Якщо б не було цієї допомоги, люди б не знаю, як виживали. Ріната Ахметова допомога необхідна всім: і дорослим, і дітям.
Надіями ми живемо тільки одними – що в подальшому буде набагато краще, ніж зараз. Що зможемо відновитися. Дай Бог, щоб була робота. Може, щось зміниться, не буде цих обстрілів.
Сподіваємося тільки на краще. Без сліз. Щоб ніхто не гинув, не страждав. Хочемо так, як було раніше – щоб було спокійно, тихо і мирно. І щоб діти бігали, посміхалися, гралися. Сподіваємося і хочемо, щоб було все добре, без війни.
.png "Імена")
