Війна зруйнувала наше прекрасне життя. Ворог у перший же день підійшов до міста, у нас не було навіть часу прийняти якесь рішення. Через нерозуміння подальшої ситуації ми залишились у місті й на 9 місяців опинились в окупації РФ.

Найважчим було спочатку перебування майже 9 місяців в окупації, а потім просто нестерпним життя під постійними обстрілами.

Психологічний стан дітей в окупації є вкрай важким: постійна небезпека, страх що додому можуть прийти озброєні люди, перебування більшої частини часу вдома, підйоми посеред ночі через обстріли й перебування в укритті.

З початку окупації важкою була ситуація з ліками, з нестачею продуктів. Далі ліки і продукти почали завозити з окупованого Криму, але якість ліків була низька, а ціни удвічі, а то й тричі вищі. Наприкінці окупації, коли ворог почав вивозити награбоване й знищувати те, що неможна було вивезти, позачинялись знову магазини й аптеки, була гостра нестача й засобів гігієни. Окупанти підірвали лінії електропередач, й ми залишились без електрики й питної води, технічну воду доводилось набирати з річки Дніпро.

Я - вчителька історії. Під час окупації проводила уроки он-лайн під страхом, що можуть прийти. Позаду мене під час уроків завжди висів наш прапор, після деокупації ми виїжджали колоною машин на блок-пост Чорнобаївка й там зустрічали наших захисників. Цей прапор розписаний нашими воїнами. Було дуже багато подій, які відбувались за участю військових РФ в окупованому Херсоні, але якусь подію, що травмувала, важко вказати. Діти просто не мали бути свідками війни!