50 років я пропрацювала вихователем. Завжди вчила дітей домовлятись, щоб уникнути біди. У дорослому віці люди так і не навчились ладнати негаразди мирним шляхом. Коли почалась війна, я була вдома. Через вік нікуди не ходжу. Під час обстрілів мені буває дуже страшно. Дніпро страждає від війни, як і інші міста. Мені шкода всіх, хто зараз у скруті.

Я не можу вже дивитись на ці жахіття. Думаю, на тому світі мені буде краще. 

Я б дуже хотіла, щоб війна закінчилась. Дуже переживаю за наших хлопців, щоб у них було все належне на фронті, щоб їх добре лікували. Сподіваюсь, що майбутнє у наших дітей буде мирним, вони не будуть сидіти у підвалах замість навчання в класах.