Для нашої багатодітної родини з Харкова війна почалася з авіанальотів та бомбардувань нашого житлового мікрорайону. Під обстрілами ми разом із чотирма дітьми ховались у підвалі. Це було несподівано і дуже страшно. Наймолодшій донечці в лютому тільки-но виповнився один рік, і перебувати з нею в підвалі було дуже важко.

Нам пощастило евакуюватись на Вінничину. Тут дітям відносно безпечно, але вони постійно лякаються гучних звуків. А ще - обговорюють новини і переймаються, щоб ракети не зруйнували нашу домівку у Харкові. П’ятирічний синочок особливо хвилюється за свій беговел, який залишився у підвалі. Старші, яким дванадцять і дев’ять років, дуже переживають, що всі змагання з плавання пройдуть без їхньої участі. Додому хочуть дуже сильно, їм не вистачає друзів і звичного дитячого спілкування. 

Діти хочуть повернутися додому і бояться, щоб у наш будинок не влучила ракета