До війни працювала на УЗД, там і продовжую працювати. Але з приходом війни стало страшно виходити на роботу, від кожного звуку підплигує та переживаєш за своє життя, і життя дітей. Дітки погано сплять й бояться виходити на вулицю. Поставати перед труднощами такими, як покупкою гаджетів для онлайн навчання для діток. Шокувала подія, вперше, коли почалися прильоти по селищу, де живу, коли знайомих ховали. Нестача питної води для населення, немає аптеки. Приходиться їздити в найближче місто за ліками. Тільки пошкоджено майно нагадує про початок вторгнення.