«Діти впали на коліна і почали плакати, коли побачили молоко і хліб»

Сім’я Яни Сергіївни з перших днів війни жила у повній блокаді в Маріуполі – це був найстрашніший час для неї

О сьомій ранку я дізналась від чоловіка, що почалась війна. Два наступні тижні я провела у підвалі під постійними авіаобстрілами. В Маріуполі ми жили в блокаді: їжа і вода були відсутні, комунікації не працювали. Щоб втамувати спрагу, ми зливали воду з системи опалення, розтоплювали сніг і збирали дощову воду.

Шлях з окупованого Маріуполя до підконтрольних Україні територій - це найстрашніші двісті кілометрів у моєму житті й найдовші дві доби.

Зараз я живу разом з чоловіком і дочкою, але наші батьки, на жаль, не з нами. Моя мама з сестрами живуть у Європі, а батьки чоловіка залишились в окупації – зв'язок з ними втрачено.

Назавжди запам’ятаю день, коли ми вибралися із підвалу і дісталися до села під Маріуполем. Воно теж було окуповане, але там не стріляли. Чужі люди зустріли нас, як рідних, принесли нам все, що потрібно, бо ми ж були голодні й замерзлі.

Діти ледь стояли на ногах. Але коли вони побачили хліб і домашнє молоко, то впали на коліна перед цим скарбом і плакали.

У Маріуполі я працювала медсестрою, а у чоловіка був свій бізнес – нажаль, все втрачено.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/