Мені 83 роки. Я пам'ятаю і попередню війну, і 2014 рік, і події 2022 року. Живу з донькою, зятем, онукою і правнучкою. Я 40 років працювала на заводі. А зараз нездорова, ходжу з паличками, важко пересуватися. Тому – куди евакуюватися?

У 2014 році над будинком літали ракети. Краматорськ теж торкнулася війна. Було страшно. Зачепило нас. А зараз тим більше. Всі жили, працювали, і раптом – війна. Дуже тяжко, хвилююсь за всіх.

Дуже складно чути вибухи, хвилюватися за своє життя і життя близьких. Дуже шокують ракети, які літають над головою. Жахливо було, коли обстріляли вокзал. Коли постраждали діти, люди.

У доньки дім потрапив під обстріл, повилітали вікна разом з рамами. Зараз там дошками все забито. Вони живуть у мене. Онучка виїжджала, повернулась.

Приємно, коли діти поряд, навколо тиша і не чути вибухів.

Нам дають гуманітарну допомогу, дочка отримує. Продукти - все це є. Газ підключили у жовтні. У будинку тепло. Вода є.

Через війну всі ми ходимо роздратовані, нервові, спати не можемо. Весь час на снодійному або настоянках. І серце хапає, і нерви розхитані. Плачемо часто. Якщо десь бахнуло - вже сну немає.

Зараз так: день прожив – і слава Богу. Лягаєш спати і тільки думаєш: будуть вибухи, чи ні.

Молимося Богу, щоб у наших воїнів було здоров'я і щоб вони перемогли. Сподіваємося.