Я нікуди не виїжджала з Миколаєва. Про початок війни мені повідомили рідні. Я відразу пригадала 2014 рік, коли у місто прилітали снаряди. Почали зачинятись магазини та аптеки, припинив працювати транспорт. Життя у місті було паралізовано. Потім почали видавати гуманітарну допомогу, що багатьом людям допомогло вижити. 

Деякий час не було світла. Якось я намагалась пристосуватись, бо працюю дистанційно.

Найбільше мене шокувало, що гинуть невинні люди. Будинок можна відносити, а життя повернути неможливо. Я дуже хочу, аби все це закінчилось. Мрію про подорожі, які будуть в радість.