Дев’ять місяців я прожила в окупації. Виживала під постійними обстрілами, весь час ночувала у погребі. Було дуже страшно. Харчувалась із запасів продуктів, у селищі не було світла та опалення. Не працювали аптеки та магазини. 

Росіяни вели себе жахливо, грабували людей. Все це майно вивозили трактором, я все це бачила.

Більше за все мене шокувало, що вони в нас питали: "Вас ніхто не ображає?" Вони навіть не розуміли, що саме через їх вторгнення руйнуються наші життя. 

Коли нас визволили ЗСУ, я не могла повірити. Раділи всім селом.