У перший день війни росіяни почали обстрілювати аеропорт. Потім щось почало літати між вулицями, у будинках вилітали вікна. Я не сиділа в підвалі, залишалася на пожежній драбині в моєму будинку. Здебільшого, росіяни обстрілювали місто рано вранці. Потім обстріли почалися і ввечері. Не було світла, води та газу. Гуманітарну допомогу привозили волонтери.

Росіяни просувалися дуже швидко. Щодня ставало дедалі небезпечніше. 

Восьмого березня стався найсильніший обстріл, дев'ятиповерхівки просто складалися на очах. Після цього я виїхала в Привілля. Але потім обстріли почалися і там, потім я виїхала в Дніпропетровську область. Дуже чекаю закінчення війни. Нам усім потрібен мир.