Перший день війни шокував мене, я плакала від страху. У Нікополі були обстріли, їх було чути і в нашому селі. Декілька разів ракети влучали прямо в будинки, і це було дуже страшно.

Після підриву Каховської ГЕС не було води, доводилося носити її з бутлів, коли привозили.

 

З Запоріжжя постійно летять дрони, і я боюсь, що ситуація погіршиться. Не хочу виїжджати, залишаюся вдома, бо це мій дім. Кожен день сподіваюся на мир і мрію, щоб війна закінчилася, а життя стало спокійним.