Війна застала мене вдома. Не стало газу та світла. Декілька місяців я виживала. Їжу готувала на багатті, як і багато людей у нашому воєнному краю. Я нікуди не виїжджала. У мене немає грошей на оренду житла. Обстріли тривають і досі. Не знаю, що буде далі. Від поганих думок рятує спілкування з сусідами. Я живу одна, діти виросли. Розумію, що ніхто ніде мене не чекає. 

Мене вражає допомога волонтерів. Це рятує людські життя. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Дуже багато біди та болю. Люди не повинні страждати.