Виїхали з прикордоння Сумщини. Суми були більше місяця в окупації, і мені з дітьми довелося виїхати. Чоловік з перших днів пішов на війну.

Були вдома. Прокинулись, щоб збиратися до школи, а сусідка пробігла повідомити, що танки вже в області. Почали збирати речі, щоб їхати до бабусі в місто. Діти нічого не розуміли — це був страх, вони були налякані.

Дізналась, що батьки також в окупації, і майже не було зв’язку з ними. Того дня чоловік пішов у лави ЗСУ. Зрозуміли, що це надовго.

Виїжджати було дуже важко. Діти постійно питали: «Де тато, і коли ми його побачимо?»

Так, купували товари, які ще можна було знайти, самі випікали хліб. Консервація також знадобилась.