Моя сестра Зора втратила зір і майже не бачить. Вона приїхала до нас за кілька тижнів до початку війни з Макіївки, погостювати. Повернутися додому не встигла, та і їхати їй нікуди й нема до кого.

Сестра наша, яка в Харцизьку жила, померла; брат у Макіївці на шахті працював, теж помер. Чоловік мій загинув 2009-го, недавно поховала сина. З іншими родичами нас роз'єднала війна.

Позаминулої ночі дуже вибухало… Куди й що, я не знаю. Довкола все в будинку закрила й біля сестри сиділа.

Далі своєї ділянки я не ходжу, занадто небезпечно. Кажуть, багато де заміновано, люди побоюються. Та й залишати Зору надовго не можна. Треба стежити, щоб вона вчасно прийняла ліки та поїла. Часто готуємо національну нашу татарську страву – чебуреки.