Гарматій Вікторія, 16 років, 10 клас, Студениківський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Пайвель Ніна Григорівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Війна... Слово з асоціацією болю, страждань, смерті. Хіба буває так? 23 лютого я була щасливою, в мене були мрії та плани, щаслива родина і вірні друзі до 24 лютого 2022 року. Ця дата змінила моє життя і моєї родини повністю. 

Іноді я задумуюсь: «Невже люди створені, щоб воювати?». Але, на жаль, скільки ми не живемо, завжди ворогуємо, країна з країною, народ з народом, батьки з дітьми, брати з сестрами. Мені важко в це повірити. Людина народжується для того, щоб кохати і відчути себе коханою людиною, а війна - це зовсім не про кохання. Це гіркота, яка на смак огидна, самотність, від якої сумно на душі.

24 лютого 2022 року моя сім'я прокинулася від телефонного дзвінка. Телефонували наші родичі, які проживали недалеко від Києва. У нашому селі не було сильно чути вибухів, але після ранкових новин і розповідей людей, які бачили їх - це був жах. У той день ми всі плакали, я боялася. Ні, не за себе, а за свою родину, за людей, яким я готова присвятити все своє життя, адже вони достойні цього. Немає в житті нічого ціннішого, ніж сім'я, на жаль, ми усвідомлюємо це занадто пізно...

Багато моїх друзів переїхали до іншої країни, війна розлучила нас, не дала змоги навіть попрощатися. Нам також пропонували поїхати. Ми відмовилися. Ви запитаєте: "Чому?". Тому що чоловіків не випускали за кордон. А я нізащо на світі не покину мого єдиного та щирого татуся.

Тато мій також плакав, він боявся, що війна розлучить нас. Але хіба вона здатна розлучити нас? Адже, щоб не сталося, серцем ми завжди будемо разом. І знаю одне: ми ніколи не покинемо один одного. Якщо жити, то лише разом. І ми зможемо.

Чи змінилося моє життя після війни? Так, змінилося. Ми стали більше працювати, допомагати ЗСУ та нашому народу, не спати по ночах від страху, що ця ніч буде останньою для нас. Також я почала насолоджуватися кожним прожитим мною днем із сім'єю, друзями та гарною компанією. 

Війна навчила нас, що потрібно жити зараз, адже ти не знаєш, коли покинеш цей світ та відправишся на спокій. Ми маємо цінувати кожний промінчик сонця, що бачимо на світанку, спів солов'я, яким насолоджуємося, і що не менш важливіше - життя своїх близьких. Адже ми не можемо знати наперед, що буде з нами та з найріднішими нам людьми.